Головний військовий штаб Української Повстанської Армії (ГВШ УПА) — це найвищий орган військового управління УПА, центральний ланку керівництва збройним національно-визвольним рухом українського народу в середині XX століття․ Його створення стало ключовим етапом у перетворенні розрізнених партизанських відрядів на організовану армійську структуру, здатну вести системну війну одночасно проти двох тоталітарних режимів — нацистської Німеччини та радянського Союзу․
Історичний контекст та дата заснування
Українська Повстанська Армія офіційно оголошена 14 жовтня 1942 року․ Проте на початковому етапі існування УПА не мала єдиного централізованого керівництва․ Маючи досвід служби у польській та німецькій арміях, перші комадири (зокрема Дмитро Клячківський — «Клим Савур», ставший першим головнокомандувачем навесні 1943 р․) почали процес об’єднання розрізнених боївок у єдину структуру․
З розгортанням повстанського руху, зростанням чисельності армії (на кінець 1943 р․ — до 80 тис․ вояків у складі 4 бойових груп) та ускладненням операцій виникла гостра необхідність у створенні керівного центру․ У листопаді 1943 року було сформовано Головну Команду УПА та Головний Військовий Штаб (ГВШ), який став основною складовою Головної Команди та «підпільним парламентом» армії․
Персональний склад керівництва (листопад 1943 р․)
Головний військовий штаб очолив Дмитро Грицай (псевдоніми «Роман», «Стефан», «Вовк»), один з найдосвідченіших військових кадрів руху․ Його заступником став сотник Олекса Гасин․ У штабі також працювали офіцери-командири, серед яких виділявся Олександр Луцький (командир УНС) та інші․
Структура Головного військового штабу
ГВШ УПА мав розгалужену систему відділів, що забезпечували повний цикл військового управління: від планування операцій до тилового забезпечення та ідеологічної роботи․ За архівами та спогадами учасників (зокрема Романа Петренка, одного з творців перших штабів), до складу штабу входили:
- Оперативний відділ — планування та координація бойових дій, управління військами безпосередньо на театрі військових дій․
- Розвідувальний відділ — збирання, обробка та аналіз відомостей про ворога, контррозвідка․
- Тиловий відділ — матеріально-технічне забезпечення: інтендантура, зброя, боєприпаси, одяг, харчування, медичне забезпечення․
- Організаційно-персональний відділ — облік особового складу, призначення, переведення, підвищення у званні, кадровий запис․
- Вишкільний відділ, організація навчання, підготовка молодших та старших командних кадрів, курси підготовки офіцерів․
- Політико-виховний відділ, ідеологічна робота серед вояків, виховання патріотизму, видавництво преси, культурно-просвітницька діяльність․
- Військо-інспекційний відділ, контроль за станом військ, дисципліною, виконанням наказів та директив․
Аналогічна структура (оперативний, розвідувальний, вишкільний, політично-виховний, організаційно-персональний, тиловий) відтворювалася на низьчих рівнях — у територіальних штабах, куренях та загонах․
Функції та роль ГВШ у системі управління УПА
Головний військовий штаб виконував функції стратегічного планування та оперативного керівництва․ Його головні завдання включали:
- Розробку стратегії ведення війни проти німецької та радянської окупаційних администрацій․
- Координацію дій бойових груп (Північ, Захід, Південь, Схід) та територіальних провідників․
- Забезпечення армії зброєю, боєприпасами, зв’язку та медикаментами в умовах глибокого підпілля․
- Створення єдиної системи вишкілу та кадрової політики для забезпечення армії офіцерами․
- Ведення військової документації, статистики втрат та чисельності․
Значення для історії українського визвольного руху
Створення Головного військового штабу в листопаді 1943 року стало актом де-факто визнання УПА як регулярної армії з централізованим управлінням, штатним розподілом посад та системою забезпечення․ Це дозволило повстанцям:
- Перейти від спонтанних дій до планових масштабних операцій (наприклад, оборона волинських баз, битви на Поліссі, Галичині)․
- Зберегти боєздатність у 1944–1945 роках, коли фронт пройшов за межі України, а головним противником став НКВД/МГБ․
- Організувати стійке опір радянській владі в 1940–1950-х роках, яке тривало до початку 1960-х․
Діяльність ГВШ УПА є яскравим прикладом створення військової структури в умовах тотального підпілля, де відсутність державних ресурсів компенсувалася високою організацією, ідеологічною мотивацією та підтримкою населення․
Пам’ять та архівне спадщина
Сьогодні, наближаючись до 80-річчя та пізніших ювілеїв УПА, Служба зовнішньої розвідки України та Національний архів вивчають та публікують документи, що свідчать про діяльність Головного військового штабу․ Ці матеріали (накази, звіти, схеми розгортання, листування з польовими штабами) є унікальним джерелом для вивчення військової історії України XX століття та підтверджують статус УПА як суб’єкта міжнародного права, що вела збройну боротьбу за незалежність․
Стаття підготовлена на основі архівних даних, публікацій Служби зовнішньої розвідки України, матеріалів Вікіпедії та спогадів учасників повстанського руху (Р․ Петренко та ін․)․