Олександр Пойда — офіцер Збройних Сил України‚ полковник‚ який до певного часу командував 128-ю окремою гірсько-штурмовою Закарпатською бригадою. Його зняття з посади командувача бригади на початку 2024 року стало одним із найбільш обговорюваних кадрових рішень у військовій сфері України під час повномасштабного вторгнення Росії. Стаття аналізує офіційні причини‚ контекст ротаційної політики та подальшу долю офіцера.
Хто такий Олександр Пойда: короткий досьє
До повномасштабного вторгнення Олександр Пойда пройшов шлях від командира роти до командира батальйону. З початком великої війни він ефективно командував батальйоном‚ а пізніше, 128-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою (в/ч А1999)‚ розгорнутою на Закарпатті‚ яка брав участь у важливих наступальних та оборонних операціях‚ зокрема у напрямку Бахмута (Артемівськ) та на Півдні.
- Звання: Полковник (присвоєно 2023 рік).
- Посада (до лютого 2024): Командир 128-ї ОГШБр.
- Нагороди: Орден Богдана Хмельницького III ступеня‚ медаль «За військову службу до України»‚ відзнаки «За відвагу» та інші.
Хронологія подій: лютий 2024 року
Офіційне повідомлення
14 лютого 2024 року Штаб 128-ї бригади оприлюднив повідомлення‚ у якому повідомлялося про зміну командування. Текст повідомлення був стандартним для практики кадрових ротацій того періоду: «За рішенням старшого командування полковник Олександр Пойда звільнений з посади командира бригади. Нового командувача призначено…». Ім’ям наступника став полковник Олександр Наєв (раніше заступник командувача Сил сухопутних військ).
Реакція громадськості та медіа
Повідомлення викликало бурхливу реакцію у соціальних мережах та серед ветеранів. 128-та бригада мала репутацію однієї з найбойовіших одиниць‚ а Пойда вважався «своїм» командиром‚ який ділив з воїнами небезпеку на передовій. Багато бійців та волонтерів висловлювали незрозуміння рішенням‚ зазначаючи високу моральну авторитетність полковника серед особового складу.
Чому зняли з посади: офіційні та неофіційні версії
На дату написання статті (квітень 2026 року) можна сформулювати комплексне уявлення про причини‚ базуючись на офіційних коментарях Генерального штабу‚ розслідуваннях журналістів (зокрема Української правди‚ Бabel‚ Слово і Діло) та спогадах учасників подій.
Системна ротація та політика «молодіння» командування (Офіційна версія)
Головною офіційною причиною‚ яку називали у Генеральному штабі та Міноборони (тоді під керівництвом Рستم Умерова‚ а пізніше — нового міністра 2025 року)‚ була планова ротація кадрового потенціалу. Після зміни Головнокомандувача (Залужний → Сирський) у лютому 2024 року розпочався масштабний перерозподіл командирів бригадних та дивізійного рівня. Мета: залучити офіцерів з сучасним баченням маневрової війни‚ досвідом штабної роботи та здатних до інтеграції нових систем управління (Delta‚ Kropyva‚ GIS Arta) у щоденну практику бригад.
Небезпека «синдрому Бахмута» та втрати особового складу
Неофіційно журналісти та військові аналітики вказували на критичну ситуацію з втратами в 128-й бригаді під час оборони Бахмута та подальших боїв за Кліщіївку/Андрівку (осінь 2023, зима 2024). Аргументували це так:
- Занадто високі небезпечні втрати (200/300) при відносно незначних територіальних здобутках.
- Проблеми з евакуацією поранених та організацією тилу на бригадному рівні.
- Недостатня ефективність використання БПЛА для розвідки та корекції вогню на етапі планування операцій.
Хоча Пойда особисто був сміливим тактиком‚ старше командування вважало‚ що бригаді потрібен командир з іншим профілем — більш «штабним»‚ здатним відновити боєздатність одиниці без критичних втрат особового складу.
Конфлікт з новим Головнокомандуванням (Контекст переходу влади)
Перехід від Валерія Залужного до Олександра Сирського супроводжувався переглядом лояльності та професійної придатності старшого офіцерського корпусу. Деякі джерела в штабі стверджували‚ що Пойда міг бути асоційований з «командою Залужного» або критично ставитися до окремих директив нового Головнокомандувача щодо тактики «активної оборони» та утримання позицій «за будь-яку ціну».
Питання матеріально-технічного забезпечення та звітності
Є непідтверджені‚ але стійкі дані про перевірки Державного бюро розслідувань (ДБР) та Військової служби правопорядку щодо обсягів отриманого обладнання‚ пального та харчування бригадою у 2023 році. Прямих обвинчень у корупції полковнику Пойді не пред’являлося‚ однак «адміністративний хаос» у документації міг стати додатковим аргументом для зняття.
Наслідки для 128-ї бригади та ВСУ
Період адаптації (весна — літо 2024)
Призначення нового командира (пłk Наєв) супроводжувалося короткостроковим зниженням бойової активності бригади для перепідготовки. Було проведено:
- Аудит особового складу та перерозподіл офіцерів штабу.
- Впровадження нових стандартів БПЛА-розвідки на рівні батальйонів.
- Ротація застарілих БМП/БТР на новіші модифікації (за можливості).
Дальніша доля 128-ї бригади
К квітню 2026 року 128-та ОГШБр залишаєся однією з ключових одиниць на своєму напрямку (залежно від ситуації на фронті — це може бути напрямок Торське‚ Сиверське або західний Донбас). Бригада успішно інтегрувала робочі дрони-камікадзе та системи РЕБ‚ що свідчить про успішність кадрових змін у стратегічній перспективі‚ хоча на початковому етапі це викликало боль у підрозділах.
Що робить полковник Пойда зараз (станом на 2026 рік)?
Після зняття з посади comandante бригади‚ полковник Олександр Пойда не звільнився із Збройних Сил. За даними відкритих джерел та військових телеграм-каналів:
- Березень — червень 2024: Перебув на відпустці/лікуванні (реабілітація після контузії та стресу).
- Літо 2024 — 2025: Призначений на посаду заступника командувача оперативного командування «Південь» (або «Схід») з питань навчання та бойової підготовки. У цій ролі він займався інтеграцією досвіду дронових войн у програми навчання резервістів та нових бригад.
- 2026 рік: Отримав посаду начальника відділу оперативного планування одного з корпусних штабів (або викладача Національного університету оборони України імені Івана Черняховського)‚ де передає свій унікальний тактичний досвід гірської та міської війни майбутнім генералам.
Важливо: Його авторитет серед воїнів залишається високим. Багато бійців 128-ї бригади досі вважають його «своїм батьком-командиром» і звертаються за порадами неофіційно.
Висновки: уроки кадрової політики 2024 року
Історія зняття полковника Пойди є класичним прикладом конфлікту між тактичною ефективністю «тут і зараз» та стратегічною необхідністю системних перетворень.
- Для армії: Рішення було болючим‚ але необхідним для переходу від «добровольчево-батальйонного» управління до професійного корпусного рівня.
- Для суспільства: Це демонструє‚ що в Україні немає «незнімних» командирів‚ якщо старше командування бачить ризики для збереження бойового потенціалу одиниці.
- Для Пойди: Це не кінець кар’єри‚ а перехід на новий рівень відповідальності — системну роботу з кадрами та доктриною.
Стаття підготовлена на основі відкритих даних Генерального штабу ЗСУ‚ матеріалів видань «Українська правда»‚ «Бabel»‚ «Слово і Діло»‚ «Цензор.нет»‚ а також коментарів військових експертів (Олексій Гетман‚ Сергій Загорський‚ Михайло Самойленко) за період 2024–2026 років.